Одна історія: "Як я переїхала жити до Франківська"

«Вперше я приїхала сюди на піврічне стажування від Нафтиігазу. Франківськ практично у кожної молоденької провінційної дівчинки асоціюється з чимось вільним і неформальним. Мене дійсно накрила ця п'янка свобода, яка втілилася в частих нічних прогулянках по центральній вулиці.

Зараз я повернулася сюди знову. До цього призвів збіг обставин: любов до міста, приваблива пропозиція роботи і молодий чоловік. Франик виховує в людині (і в жінці особливо) постійну тягу до піднесення себе. Можливо, це вплив товарно-грошових відносин, які киплять у обласному центрі, але я завжди намагалася себе представляти не тим, ким я є. У Івано-Франківську в цьому сенсі набагато простіше дихається.

Банально говорити про бар - хоппінг, але це одне з найбільш приголомшливих вражень для мене і моїх друзів, які часто приїжджають. Велике задоволення ми отримуємо від справжніх маленьких питних закладів, де власники стоять за барною стійкою і приносять картини і стільці з дому. Для москвича це незрозуміло, але суперкласні.

Місто завжди приваблював мене чарівною локальностью. Коли я тут вчилася, то знала, що зараз вийду і мені потрібно 15 хвилин йти до університету, ще 15 хвилин по палацових мосту до центру, потім ще 15 - кудись обідати, потім до ЦУМу - і я у своєї подруги. Весь день складався з маленьких перебіжок. У Коломиї я не могла собі цього уявити і дозволити.

Але тут складніше чогось добитися. І не тому, що "Коломия- місто можливостей", а тому, що Франківськ своїм комфортом може тебе розбестити і розбестити. Моя рідна Коломия завжди дає тобі якийсь поштовх. Хочеш ти того чи ні, ти завжди натикаєшся на якісь рифи і тобі доводиться щось робити. У Івано-Франківську ти можеш спокійно жити, пити, їсти, і тут це простіше. Багато талановитих хлопців згодом страждають, тому що втрачають по шляху амбіції і прагнення. Я дуже цього не хочу і тому почасти боюся цього комфорту».