В Івано-Франківську вшанували пам'ять Євгена Желехівського

PDF Друк
Четвер, 25 грудня 2014, 16:57

24 грудня виповнилось 100 років з дня народження українського мовознавця, лексикографа, етнографа, фольклориста, педагога і громадського діяча – Євгена Ієронімовича Желехівського. В цей день віддати шану та поклонитись світлій пам'яті видатного українця до його могили прийшли представники Івано-Франківської міської ради та виконавчого комітету.

Євгена Ієронімовича народився 1844 року в селі Хишевичах (тепер Городоцького району Львівської області) в сім'ї греко-католицького священика. Середню освіту здобув у гімназії м. Бережани на Тернопільщині, вищу – на філософському факультеті Львівського університету. Викладав українську та класичні мови в українських гімназіях Перемишля, з 1872 р. й до кінця життя мешкав у Станіславові та викладав у гімназії українську й класичні мови.

Ще з юнацьких років Євген Желехівський належав до народовців. Коротке життя вченого (41 рік) було сповнене активною громадською діяльністю, відданою педагогічною і науковою працею. Він був одним із фундаторів товариства «Просвіта» у Львові, а також організував у Станіславі філію товариства, був першим її головою. З власної ініціативи зібрав при «Просвіті» велику бібліотеку. Брав активну участь у роботі інших товариств, активно співпрацював у різних народовських друкованих органах. Філія «Просвіти» під проводом Є. Желехівського вела активну боротьбу з москвофільством. Для культурно-просвітницької роботи Є. Желехівський не шкодував ні часу, ні здоров’я, ні грошей, хоч сам не був заможним. Євген Ієронімович відгукувався на різні події громадсько-політичного і культурного життя Галичини, вивчав фольклор і етнографію українського народу, цікавився історією наших народів, писав рецензії на статті. Євгену Желехівському належать кілька статей про фольклор («Деякі уваги про творення й збереження народних пісень руських», 1884), публікації українських народних колядок і повір’їв («З уст народу», 1868). Є. Желехівський відомий також як високоерудований літературний критик, автор оригінальних літературних творів і популяризатор української літератури. Він часто виступав з доповідями про українських письменників на вечорах, які проводило товариство «Просвіта». Одним із таких є виклад Євгена Желехівського про «Скит Манявський» Могильницького, який був проголошений на одному з вечорів філії «Просвіти» в нашому місті.

Головним для Желехівського в науковій сфері була організація навчання в школах рідної мови й укладення фундаментального словника української мови. Найважливішою науковою працею є, укладений ним, «Малорусько-німецький словник», який з 1882 року почав виходити у Львові окремими випусками, а повністю двотомний словник побачив світ у 1886 році. Це був перший найбільший у ХІХ ст. словник, який містив значний реєстр українських слів (більш як 64 000), що були перекладені одним або декількома синонімічними словами німецької мови. Цей словник мав вирішальне значення для формування та нормалізації лексичного складу і правопису на західноукраїнських землях. Правопис отримав назву «желехівка» та проіснував у Галичині з 1895 року по 1922 рік, а частково і до 1939 року.

Помер Євген Желехівський 18 листопада 1885 р. і похований в Меморіальному сквері у Івано-Франківську (колишній Станіславів).

Та найбільшим пам’ятником для нього є рядки Івана Франка про те, що «нашої мови скарбницю здвига профессор Євген Желехівський».

Життя, громадська, педагогічна та наукова діяльність Є. Желехівського повинні стати зразком для сучасної інтелігенції.


Якщо Вам сподобався текст, натисніть на кнопку соцмереж

загрузка...